Ukraine remembers famine horror
By Laura Sheeter
BBC News, Kiev
Ukraine famine
Up to 10 million may have died in the Ukraine famine
Ekaterina Marchenko is insistent.
"I can't have you leaving here hungry," she says. "Here, just have this bowl of soup, and maybe later you'll feel like having a sandwich, or a cup of tea and a piece of cake."
The hospitable 87-year-old cannot bear the thought of her guest being less than full, but then she has a horror of going hungry.
Seventy-five years ago, Ekaterina saw seven members of her family and almost all of her neighbours starve to death, in a man-made famine that killed millions of people in Ukraine.
Tree bark and roots
The "Holodomor" or "famine plague" as it is known in Ukraine, was part of Joseph Stalin's programme to crush the resistance of the peasantry to the collectivisation of farming.
Ekaterina Marchenko
Don't go near the priest's house either - because the neighbours there have killed and eaten their children
Ekaterina Marchenko recalls a warning from her mother
When in 1932 the grain harvest did not meet the Kremlin's targets, activists were sent to the villages where they confiscated not just grain and bread, but all the food they could find.
The confiscations continued into 1933, and the results were devastating. No-one is sure how many people died, but historians say that in under a year at least three million and possibly up to 10 million starved to death.
The horrors Ekaterina saw live with her still.
"We didn't have any funerals - whole families died," she tells me.
"Of our neighbours I remember all the Solveiki family died, all of the Kapshuks, all the Rahachenkos too - and the Yeremo family - three of them, still alive, were thrown into the mass grave."
Ekaterina, her mother and brother, survived by eating tree bark, roots and whatever they could find - but she says starvation drove others to terrible deeds.
"One day mother said to us, 'children, you can't take your usual shortcut through the village anymore because the grandpa in the house nearby killed his grandson and ate him - and now he's been killed by his son...
And don't go near the priest's house either - because the neighbours there have killed and eaten their children.'"
Joseph Stalin
The famine was part of Stalin's plan to crush peasant resistance
Though some, like Ekaterina, can never forget what happened, many Ukrainians had never heard of the famine until the country's independence - such was the secrecy about it during Soviet times.
But every year since independence, events to commemorate the famine get larger, and momentum is growing behind a campaign to raise international awareness of what happened.
This weekend marks the 75th anniversary of the start of the Holodomor, and Ukraine is starting a year of commemorations.
Events are being held across the country. And around the world members of the Ukrainian diaspora are also marking the anniversary.
Ukraine has officially declared the Holodomor a genocide - it says the famine was part of a campaign to crush Ukrainian nationalism.
Russian objections
Ukraine's borders were sealed during the famine, say scholars, to ensure the subjugation of the whole country.
It is a message Ukrainian President Viktor Yushchenko wants to take to the world.
Famine exhibition in Ukraine
An exhibition of the famine forms part of Ukraine's remembrance
This anniversary is being used to boost a campaign for other countries, and the United Nations, to officially declare the Holodomor a genocide, too.
But Russia objects. The Russians are accusing Ukraine of using the tragedy of the past to gain political advantage.
The famine could not be genocide, they say, because there was starvation in many parts of the Soviet Union at the time and, they add, for the Ukrainians to claim it was aimed at them is an insult to those of other nationalities who died.
Within Ukraine there is division too.
The head of the country's Communist Party, Pyotr Simonenko, does not believe there was any deliberate starvation at all, and he accuses President Yushchenko of using the famine to stir up hatred.
"He draws people's attention to history so as not to answer questions about the problems of today - he speaks of the dead, not thinking of the living," he says.
"Yushchenko has set a time bomb under Ukrainian-Russian relations.
"His insistence that this be recognised as a genocide - which is by the way, an idea with no foundation - will only lead to someone using it in the future to ignite inter-ethnic conflict."
Though few in Ukraine share Mr Simonenko's interpretation of history, there is some sympathy with his view that the commemoration has been politicised, and that the campaign could damage relations with Russia.
None of this, however, is deterring President Yushchenko. He says he wants a new law criminalising Holodomor denial - and to see new monuments to the famine built in Ukraine before the end of the year's commemorations.
It remains to be seen whether those monuments will bring Ukrainians together in remembrance, or divide them along political lines.
Ania
- Ukraine remembers famine horror
-
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif)
anna_rakhmanna- November 28th, 19:39
- Вважаю, що це стосується нас усіх.
-
- anna_rakhmanna
- September 14th, 21:11
16 вересня, 19.00, Майдан Незалежності. Акція пам’яті загиблих журналістів.
На дев’яту річницю зникнення Георгія Гонгадзе 16-го вересня 2009-го року о 19.00 вчетверте у Києві на Майдані Незалежності пройде вже традиційна акція памяті загиблих журналістів.
З 2005 року цю акцію щорічно організовують звичайні громадяни, які особисто були знайомі з Георгієм Гонгадзе і ті, кому дорогі ідеали свободи слова, незалежної журналістики, прав громадян. Люди, які вимагають справедливості, правосуддя та недопущення репресій чи вчинення перешкод щодо журналістської діяльності і тиску на свободу слова з боку влади та “героїв” журналістських матеріалів. Люди, які не сприймають брехню, лицемірство, приховування інформації, непрозорість дій у політиці та державному управлінні.
На акції за традицією буде заборонена партійна та організаційна символіка і гасла на підтримку тієї чи іншої політичної сили або особи. Це не заважає членам всіх політичних партій та громадських організацій або посадовцям взяти участь у акції як звичайні громадяни.
Акція, як і минулого року, проходитиме біля Головпоштамту, на ній, як і в минулі роки згадуватимуть прізвища усіх загиблих українських журналістів, а о 20.00 відбудуться девять хвилин мовчання (за кількістю років, які пройшли з дня зникнення Георгія Гонгадзе).
На акції не буде ораторів і трибун, лише голос ведучого (невідомий широкому загалу пересічний громадянин), якого ніхто з учасників акції не бачитиме. Аби уникнути спроб використати імена загиблих журналістів з метою власної реклами, прізвища організаторів традиційно не афішуються. Єдине прізвище, яке організатори змушені оприлюднювати – також невідома широкому загалу особа для збору коштів на проведення акції. Кошти на проведення акції, як і в минулі роки, були зібрані виключно з фізичних осіб, прізвища яких також не афішуються з метою уникнення піару.
В зв’язку з арештом важливого фігуранта по справі Георгія Гонгадзе учасники акції висунуть конкретні вимоги до влади з метою забезпечення всебічного, об’єктивного та ретельного розслідування вбивства журналіста, а також звернуть увагу на небезпеку появи нових жертв, навівши конкретні приклади та репресій щодо працівників пера і погроз вбік журналістів збоку можновладців та чиновників різних рівнів.
Організатори акції закликають всі засоби масової інформації поширити повідомлення про дату, час і місце проведення акції, а інтернет-ЗМІ, а також громадян, які мають свої сторінки в “Живому журналі” та різноманітних соціальних мережах, окрім інформації про акцію, розмістити її банер, що вже стоїть на перших сторінках інтернет-сайтів “Майдан” та “Українська правда”.
Взято звідси: http://maidanua.org/static/viol/1250265611.html
- ВАЖЛИВО!!!! 11 липня "Збори із створення ініціативної групи всеукраїнського референдуму за народною
-
- anna_rakhmanna
- July 6th, 14:09
ЗБОРИ З ІНІЦІЮВАННЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ ЗА НАРОДНОЮ ІНІЦІАТИВОЮ
Сьогодні влада не зважає на народ і править країною, як своєю власністю. Закони, судові рішення, підзаконні акти приймаються виключно з точки зору інтересів можновладців. Народ, справедливість, ефективність не є в пріоритетах нинішньої влади, яка не хоче міняти систему. Навіть виборча система створена так, щоб представники народу не могли потрапити до Верховної Ради, адже списки кандидатів формуються виключно партіями.
Єдиним способом, яким народ може вплинути на ситуацію в державі й змінити систему, референдум. Першим етапом на шляху до проведення референдуму за народною ініціативою є збори громадян у кількості не менше 200 осіб, які проголосують за питання, що виносяться на референдум та утворять ініціативну групу для організацію збору підписів.
Такі збори відбудуться в суботу 11 липня 2009 р. в м. Києві в Українському домі на Європейській площі.
Початок реєстрації учасників – о 13.00.
Учасником зборів може бути будь-який громадянин України незалежно від місця його проживання.
При собі обов’язково мати паспорт для реєстрації в якості учасника зборів!
Ініціатором зборів є незалежний від партій та політиків Загальноукраїнський трудовий рух «Солідарність». Ідею проведення такого референдуму за народною ініціативою підтримали громадські організації «Ми – українці», «За чесну владу», альянс громадянських активістів «Майдан», інші громадянські ініціативи.
Питання референдуму:
1. Зміна виборчої системи з пропорційної на мажоритарну .
2. Реформування судової системи на базі обрання суддів народом.
3. Відміна політичної реформи 2004 року.
4. Запровадження Конституційної асамблеї, яка обиратиметься народом і єдина може приймати та змінювати Конституцію України.
5. Скасування депутатських пільг та недоторканності.
Якщо вам не байдужа доля України та її народу – візьміть участь у ініціативних зборах!
Контактний телефон: 8(067)5016173
- про рекламу
-
- anna_rakhmanna
- May 26th, 12:26
Це ж яка штука виходить: поки я не почала регулярно читати ЖЖ, то не знала, що в Києві проходить купа фестивалів, особливо весною. Я так розумію, що анонсування більшості культурних подій обмежується інтернетом. Це ж яке культурне голодування переживають ті, хто не має регулярного доступу до всесвітньої мережі? Треба заміняти всюдисущу рекламу банків/магазинів/і ще казна-чого рекламою і анонсуванням культурних заходів. Ото було б класно:)
- (no subject)
-
- anna_rakhmanna
- May 19th, 12:59
Знаю, що зараз весна і настрій здебільшого в усіх весняний, але в нетривалу мить смутку мені пригадався мій улюблений вірш Поля Верлена "Осіння пісня". Вперше я з ним познайомилась мовою оригіналу і таким люблю найбільше. Оскільки, я "дитя осені", то поезія ця настільки просочилася в мою душу і серце, що вони вимагали перекладу рідною. От, що з цього вийшло:)))
Chanson d’automne
Les sanglots longsDes violons
De l’automne
Blessent mon coeur
D’une langueur
Monotone.
Tout suffocant
Et blême, quand
Sonne l’heure,
Je me souviens
Des jours anciens
Et je pleure
Et je m’en vais
Au vent mauvais
Qui m’emporte
Deçà, delà,
Pareil à la
Feuille morte.
Осіння пісняПротяжні хлипи
Осінніх
Скрипок
Серце роздирають
Млосно і
Одноманітно
Годинник б'є,
Задихаюсь,
Білію
Минулі дні
Пригадую,
Тужію
Поволі забирає
Вітер кучерявий,
Й несе мене
По світу
Мов листок
Зів'ялий.
Переклад Ганни Чепури
- Лісовий цар
-
- anna_rakhmanna
- May 18th, 10:18
Пам'ятаю, коли ми були маленькі мама читала нам баладу Гете "Лісовий цар" в перекладі Жуковського. Власне, Жуковський трохи відійшов від оригіналу, але його "Лесной царь", на думку багатьох і мою власну, є шедевральним. Жуковський підтвердив висловлювання, що перекладач у прозі - раб, а у поезії - суперник. Але я не про це. "Лісовий цар" - одна з тих поезій, що вразила мене в дитинстві настільки, що ті дитячі відчуття я пам'ятаю і нині. Думаю, це великою мірою через відсутність щасливого закінчення на відміну від усього того, що нам читають у дитинстві. Але можливо саме в момент знайомства із цією поезією я усвідомила, що маленькі дітки помирають і дорослі нічого не можуть вдіяти, це було одкровенням для дошкільняти. Схожий вплив на мене мав фільм за романом віктора Гюго "Людина, яка сміється". Обличчя хлопчика, з розрізаним до вух ротом і сцена, де чоловік волає на нього : "Чого ти смієшся, припини сміятись...." переслідували мене усе життя, у снах, думках, спогадах. Вже навіть сам фільм і його деталі загубились у пам'яті, але мої відчуття від нього я не забуду ніколи.
Мені цікаво, чи те, що нам читають (саме нам читають, а не ми самі) в дитинстві якось впливає на формування літературних смаків дорослої людини? Чи варто ТАК знайомити дитину у ніжному віці із реальністю. Чи може один автор, до прикладу Шевченко, прочитаний у дитинстві невідворотно змінити світосприйняття людини на все життя?
Жуковский:
Лесной царь
Кто скачет, кто мчится под хладною мглой?
Ездок запоздалый, с ним сын молодой.
К отцу, весь издрогнув, малютка приник;
Обняв, его держит и греет старик.
«Дитя, что ко мне ты так робко прильнул?» —
«Родимый, лесной царь в глаза мне сверкнул:
Он в темной короне, с густой бородой». —
«О нет, то белеет туман над водой».
«Дитя, оглянися; младенец, ко мне;
Веселого много в моей стороне:
Цветы бирюзовы, жемчужны струи;
Из золота слиты чертоги мои».
«Родимый, лесной царь со мной говорит:
Он золото, перлы и радость сулит». —
«О нет, мой младенец, ослышался ты:
То ветер, проснувшись, колыхнул листы».
«Ко мне, мой младенец; в дуброве моей
Узнаешь прекрасных моих дочерей:
При месяце будут играть и летать,
Играя, летая, тебя усыплять».
«Родимый, лесной царь созвал дочерей:
Мне, вижу, кивают из темных ветвей». —
«О нет, все спокойно в ночной глубине:
То ветлы седые стоят в стороне».
«Дитя, я пленился твоей красотой:
Неволей иль волей, а будешь ты мой». —
«Родимый, лесной царь нас хочет догнать;
Уж вот он: мне душно, мне тяжко дышать».
Ездок оробелый не скачет, летит;
Младенец тоскует, младенец кричит;
Ездок погоняет, ездок доскакал...
В руках его мертвый младенец лежал.
<1818>Лісовий цар
Перекладач: Б.ГрінченкоХто їде в негоду тим лісом густим? То батько, спізнившись, і хлопець із ним. Обнявши малого, в руках він держить, Його пригортає, його він пестить. — Чом личко сховав ти, мій синку малий? — Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий: У довгій киреї, в короні... дивись! — То, синку, тумани навкруг простяглись. «Мій хлопчику любий, до мене сюди На луки зелені ти гратись іди; В моєї матусі є пишні квітки, Гаптовані злотом тобі сорочки». — Ой тату, він кличе на луки рясні, І квіти, і злото дає він мені. — Нема там нічого, мій синочку. Цить! То вітер між листям сухим шелестить. «До мене, мій хлопче, в дібровах густих Дочок уродливих побачиш моїх, Вестимуть таночок і будуть співать, Співаючи, будуть тебе колихать». — Ой тату, мій тату, туди подивись: В танку королівни за руки взялись... — О ні, усе тихо у темряві там: То верби старії схилились гіллям. «Мене, хлопче, вабить урода твоя: Чи хочеш — не хочеш, візьму тебе я!» — Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене! Він давить, він душить, він тягне мене!.. Наляканий батько не їде — летить... А хлопець нудьгує, а хлопець кричить. Добіг він додому і дивиться він: В руках уже мертвий лежить його син.
Le Roi des aulnes
Adaptation par Jacques Porchat (1861)Qui chevauche si tard à travers la nuit et le vent ?
C'est le père avec son enfant.
Il porte l'enfant dans ses bras,
Il le tient ferme, il le réchauffe.« Mon fils, pourquoi cette peur, pourquoi te cacher ainsi le visage ?
Père, ne vois-tu pas le roi des Aulnes,
Le roi des Aulnes, avec sa couronne et ses longs cheveux ?
— Mon fils, c'est un brouillard qui traîne.— Viens, cher enfant, viens avec moi !
Nous jouerons ensemble à de si jolis jeux !
Maintes fleurs émaillées brillent sur la rive ;
Ma mère a maintes robes d'or.— Mon père, mon père, et tu n'entends pas
Ce que le roi des Aulnes doucement me promet ?
— Sois tranquille, reste tranquille, mon enfant :
C'est le vent qui murmure dans les feuilles sèches.— Gentil enfant, veux-tu me suivre ?
Mes filles auront grand soin de toi ;
Mes filles mènent la danse nocturne.
Elles te berceront, elles t'endormiront, à leur danse, à leur chant.— Mon père, mon père, et ne vois-tu pas là-bas
Les filles du roi des aulnes à cette place sombre ?
— Mon fils, mon fils, je le vois bien :
Ce sont les vieux saules qui paraissent grisâtres.— Je t'aime, ta beauté me charme,
Le père frémit, il presse son cheval,
Et, si tu ne veux pas céder, j'userai de violence.
— Mon père, mon père, voilà qu'il me saisit !
Le roi des aulnes m'a fait mal ! »
Il tient dans ses bras l'enfant qui gémit ;
Il arrive à sa maison avec peine, avec angoisse :
L'enfant dans ses bras était mort.
- про міфи
-
- anna_rakhmanna
- May 14th, 12:33
- (no subject)
-
- anna_rakhmanna
- August 14th, 2008
У вівторок я брала участь в грузинській маніфестації проти військової агресії під російським посольством в Парижі. Зранку в новинах був репортаж про повернення французьких грузинів в Париж. Сказали, що після обіду вони підуть протестувати під російське посольство. Я вирішила піти їх підтримати. В інтернеті інформації про точний час проведення я нажаль не знайшла. Озброївшись українським прапорцем, вирішила їхати навмання. Біля посольства я була близько 16:30. Російське посольство знаходиться на околиці Парижа але в дуже престижному районі поряд із посольствами ще десятка країн. Мене вразила будівля: величезна, сіра совдепівська споруда. Маніфестантів ще не було, але було безліч машин із французькими CRS аналог нашого ОМОНа. це мене переконало, що маніфестація все ж таки відбудеться. Прочекавши 1,5 години я вже вирішила їхати додому, аж коли побачила групу людей їз грузинськими біло-червоними прапорами. Я приєдналась. Було багато дітей. Грузини принесли безліч плакатів з лозунгами грузинською, російською, французькою і англійською мовами. Раптом бачу - український прапор:) Це був пан Богдан - один з керівників українського об"єднання в Парижі. Він був із своїм батьком і другом, теж українцем. Я підійшла, привіталась. Він каже: "Чудово, що ви прийшли, тепер нас четверо!". Одна грузинка почула, каже: эта харашо, что вас теперь чэтыри:) Потім ми побачили ще литовців і поляків, пізніше підійшло пару французів. Пан Богдан давав інтерв"ю від імені укр Об"єднання в Парижі, про те, що українці підтримують грузинів, що не хочуть відродження рос імперії і т.п. О П"ятій рушили до посольства. Маніфестація проходила трьома мовами: французькою, російською і грузинською. Грузини багато співали, не знаю що саме, але було дуже гарно. Деякі носили на собі роздруковки портрета Путіна із написом: War v zakone! Все це тривало близько 2,5 годин. Побачивши мене із українським прапорцем, багато грузинів дякували, майже кожен підходив і казав: Спасиба, что ві с нами. Мені аж якось ніяково було, навіть не знала, що їм відповідати, я ж нічого особливого не зробила. Тому казала: Мира вам! Під час акції підійшли ще українці, нас серед іноземців було найбільше:) Одна гурзинка розповіла, що в Парижі вже 8 років і ходить в російську правослану церкву і попросила отця аби він поширив інформацію серед приходу про маніфестацію і щоб закликав росіян прийти. Той відповів, що про це не може бути й мови. Хто б сумнівався. Я їм сказала, що вони повинні були вивісити інфу в українській церкві, можливо прийшло б більше українців, бо я сама прийшла навмання, бо почула краєм вуха по телевізору. Тут нас почув ще один грузин, каже: Вы замечательнейший человек! Спасибо вам!:)
Щиро кажучи, я не дуже добре знаю грузинів і думаю, ми дуже різні, але мені було їх дуже шкода, оскільки я невпинно ставила себе на їхнє місце і від того в мене розривалось серце:(
Те, що з ними сталося - жахливо. І не приведи боже нас до такого.
Ось лінк з акції
www.facebook.com/photo.php?pid=806202&o=all&...
- і таке буває
-
- anna_rakhmanna
- July 18th, 2008
Сьогодні бачила хлопця з рудим як вогонь волоссям до пояса, заплетеним у косу!!!!!!!
- (no subject)
-
- anna_rakhmanna
- July 16th, 2008
amused
Вчора французи, а заодно і їхні гості святкували День взяття Бастилії. Зранку, як годиться святковий військовий парад на Єлисейських полях. На чолі - Саркозі із парою десятків голів держав. Знаючи, скільки людей збирають українські військові паради, я навіть не намагалась туди потрапити. Мої подружки Каролін і Вів"ян все ж таки вирішили туди піти і звичайно нічого не побачили. Я до них приєдналась на "Полях" як то кажуть "після бою". Мушу сказати: може французи і претендують на те, що Єлисейські поля - найгарніше авеню в світі, але у вихідний день туди краще не йти! Брудна, наповнена до неможливого туристами і резидентами вулиця, неймовірні черги в кафе і ресторани, багатодітні сім"ї, що їдять Макдональдівську їжу прямо на тротуарах... Це варто побачити! Але зараз не про це. Відсвяткувати їхнє свято ми вирішили як і всі, на Марсовому полі, під Ейфелевою вежею! В меню традиційно - концерт і фейєрверк! На підступах до "стратегічного місця" поліція перевіряє сумки на наявність алкогольних напоїв (це після недавнього інциденту на тому ж таки полі, коли підлітки понапивались і зчинили бійку, що переросла в конкретний мордобій). Біля Залізної Леді - буквально (я наголошую!) яблуку немає де впасти. В нашій компанії було близько 15 людей: з Кенії, Бразилії, України, Франції, Польщі. Було дуже весело і цікаво. Як стемніло - фейерверк, світлове шоу, салют, чи як собі хочете під музику італійської, німецької, французької опери! Уявіть собі! Мушу визнати - це вражає!!! Неймовірна за своїми розмірами залізна споруда в поєднанні із шедеврами світової опери! Я не змогла утриматись від порівняння з нашими салютами не День Незалежності. І хто їх тільки організовує? Невпорядковане бухкання поєднане з криками натовпу. А це ж так легко! Увімкніть прекрасну музику в гучномовець, вона одразу перетворить навіть декілька-тисячний натовп в людей і подарує їм справжнє відчуття свята. Після шоу Каролін, моя подружка-кенійка сказала, що це був для неї найпрекрасніший день перебування у Франції. Можливо, отаке і повинне бути справжнє свято? Тобто, свято, яке ти справді відчув душею, а не відсвяткував для годиться.
- попомнишь мои слова!
-
- anna_rakhmanna
- July 15th, 2008
anxious
Сьогодні, "чудового" паризького липневого півдня я вітала з телефонної кабіни свою двоюрідну сестру (чи сестру у других, чи кузину?) із Днем народження. І що ви думаєте? Раптом один нещасний на мотоциклі в"їжджає на повному ходу в цю саму телефонну кабіну. Такого страху я ще не переживала і сподіваюсь більше не переживу. На щастя, переляку було більше ніж шкоди чи, як кажуть французи: plus de peur que de mal. І тут мені згадалась наша з Сашком розмова про те, що зараз їздити велосипедами по українських дорогах небезпечно і про те, що врешті решт від долі не втечеш і що тебе просто так можуть не зупинці роздавити без ніякого велосипеда. Виявляється, не тільки на українських, і на французьких також. Це, чесно сказати, оптимізму не додає:( Що скажете? Чи є це стимулом до того, аби припинити битись як риба об лід і дозволити долі робити свою справу, чи все ж таки навпаки - користуватись життям на повну? Я вважаю, найкраще рішення - припинити думати про це!:)
- (no subject)
-
- anna_rakhmanna
- June 24th, 2008
- calm
Інавгурацію свого ЖЖ починаю в Парижі, в сквері біля площі з левом, температура повітря 27-28 градусів за Цельсієм.
От, прокинулась, скажете ви, мовляв, створила журнал чорт-зна коли, а оце тільки перший запис зробила. Я поясню: взагалі, писання - то не моє, я віддаю перевагу перекладу, а ще більше читанню. Журнал мені створив дуже приємний, а головне дуже цікавий і неординарний чоловік. Я от і подумала, якщо я заслужила таку честь, то нехтувати цим просто соромно. Чому саме зараз? Бо мені встановили безжальний графік роботи і зараз я помираю від нічогонероблення. Що я тут писатиму? Не маю жодного уявлення:( А що зазвичай пишуть в ЖЖ? Це повинно бути цікаво? чи весело? чи інформативно? Поки я не знаю, тому писатиму, що в голову лізе, тобто усіляку маячню:) Зрозумійте, за такої спеки, як то кажуть, мізки плавляться. Хочу на моря, просто лежати на пляжі, бажано малолюдному і слухати воду. 11-мільйонне місто - це зараз не для мене...
